Алё, братишка, забейся поудобнее, значит я тебе всю историю расскажу. Вот были у меня недавно такие закладки на псилоцибиновые грибы, сами понимаешь. Решил я взять их в трипчик по полной программе, тянул на себе просто как космическую трубку.
И вот однажды утром, я проснулся и сказал себе "ну ты и кусок, давай включай плойку и погружайся в Dota 2". Не успел я дотянуться до пульта, как увидел этих грибов перед собой. Сопротивляться было бесполезно, прямо как тянуть сигаретку, знаешь?
Так я и решил сделать паузу в своей жизни и отправиться на этот невероятный трипчик в виртуальный мир Dota 2. Тут уж только психонуть можно! Я понравился себе в роли наркомана комика, что аж гыча от смеха.
Засунув тот кусок гриба в рот, я сразу почувствовал эффекты. В моей гыче начали плясать пурпурные оттенки, как будто purple Haze внутри головы. Уже на самом старте трипа я ощутил себя беспомощной жертвой системы, аналогично тому, как ты бежишь от противников в Dota 2 и падаешь в бездну поражений.
С каждым уровнем игры, я чувствовал, как плойка моего мозга перегревается от напряжения. Думаешь, я отключился? Ой, совсем забыл, я был на грибах! Братишка, это было как полноценное путешествие, а не просто игра. Я ощущал каждый клик мышкой и наслаждался каждым призраком, который появлялся на мониторе.
Играл я, играл, и не заметил, как прошло два дня подряд. Зато голова гычала от смеха, каждый раз, когда я убивал противника или получал жирную победу. Эти грибы добавили в мою игровую жизнь столько красок, сколько я не ожидал.
Знаешь, братишка, может и псилоцибиновые грибы - это не самый благозвучный выбор. Но то, что они могут добавить остроты в игровой мир - да, это факт. Хоть и понимаю, что это временные эффекты, но когда ты играешь в Dota 2 с грибами в гыче, ощущения становятся непередаваемыми.
Итак, вот тебе история моего путешествия на грибах в виртуальный мир Dota 2. Братишка, если хочешь портить свою жизнь фантастическими закладками, то будь как наркоман комик и поиграй с пурпурной гычей в голове. В общем, рекомендую попробовать, но отдыхать от этого стоит. Так что, дорогой друг, теперь приходи, поскольку история подошла к концу, и давай зажигать в реальном мире! Но покурим перед этим? Мы же все-таки наркоманы комики! Гы-гы-гы!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
